Тримайся міцніше!

Закінчився перший навчальний тиждень після зимових канікул. Разом зі своєю сестрою, я, як то кажуть, відірвався на повну! Здавалось, що вся бориспільська дітвора прийшла покататись з гірок кар'єру, що напроти Будинку культури.

Автор цих рядків з сестрою Анастасією

У Центрі туризму водили Козу

Як традиційно святкували Щедрий вечір у Борисполі, показали вихованці гуртків міського Центру туризму і краєзнавства.

"Де Коза ходить, там жито родить..."

  У Світлиці водили козу, співали щедрівки і смакували кутю. Варто відзначити, що сам захід був автентичним.

Колядка для ко́пів

Різдво під звуки сирен у Борисполі відбулося вперше. На центральній площі міста — натовп малечі й поліцейські у костюмах казкових героїв. 

Країна Див у Борисполі

Вхід до фойє міського Будинку культури — у вигляді кролячої нори, проходячи через яку підхоплюєш на дивовижні ноти настроїв та емоцій. Арка з карт, годинник, стрілки якого назавжди зупинилися, королівський трон і, звичайно, новорічна ялинка з колодою карт замість іграшок. Поруч майже справжнє багаття. Ще й порогу глядацької зали, де пануватиме казка, не переступили, а вже відчули всі барви новорічної чудасії. 

Гуртківці ЦТ смакують чаєм, що не гірший напою Країни Див

На квитках назва спектаклю — «Аліса в Країні Див». Це дитячий роман-казка, написаний Льюїсом Керролом у добу Вікторіанської епохи —  добу, коли у Великій Британії розквітали всі види мистецтв.

Вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» із радістю завітали на гостини до театр-студії «RAUS», аби поглянути на виставу, про яку в Борисполі тільки й чути!

Сцена з вистави

Новий рік по-бориспільськи

У бориспільському Центрі туризму і краєзнавства відбулося новорічне свято під керівництвом Олени Кравчун. Керівник гуртка народознавства намагалася якомога детальніше відтворити традиції та побут тогочасних українців.

Цілий вечір в Світлиці панувала атмосфера світла й добробуту, тож кожен зміг насолодитися цими щасливими почуттями.

Учасники заходу інсценізували уривок з бориспільської казки «Дідова дочка і бабина дочка». В ній йдеться про примхи мачухи, через що дівчину-трудягу батько змушений був відвести до лісу й покинути напризволяще. У покинутій хаті мешкала Мишка, яка попросила галушку в головної героїні, отримавши яку на знак вдячності застерегла її не танцювати з Марою і Кобилячою головою.

Світло Світлани

Якось маленька дівчинка років шести написала віршик про кремлівські зірки й ковбасу. Побачивши його, мама здивувалася: «Донечко, я не хочу тобі все життя передачки в тюрму носити. Пиши про квіточки!».

Хто ж знав, що через декілька років про ці рядки згадуватимуть з посмішкою, а наступні поезії заворожуватимуть й тих, хто байдужий до літератури. Адже сьогодні Світлану Дідух-Романенко знає чи не кожен, хто цікавиться сучасним літературним процесом. А родом вона з Борисполя. Чим пишаються наші земляки.

Нещодавно в Будинку дитячої творчості «Дивоцвіт» відбувся творчий вечір Світлани, на який могли завітатии всі охочі. На цій зустрічі поетеса спілкувалася зі своїми читачами, декламувала вірші з останньої збірки «Світла і тіні», відповідала на питання гостей.

Світлицю відкрили, ще й вечорниці відсвяткували

Не встигли у Центрі туризму і краєзнавства відкрити справжню українську Світлицю, як вже й вечорниці в ній «відгриміли».

Інтер’єр Світлиці. Надихається оточенням майстриня Наталія Волошина

Входини до «храму місцевих традицій» відбулися 29 листопада. Від побаченого дух захопило: від лав до вікон, від оберегів до рушників — усе дихає традиціями.  Найбільший експонат у кімнаті — піч у натуральних розмірах. За бориспільським звичаєм, її не розписували. Та це не вплинуло на бажання чи не кожного гостя сфотографуватися на її тлі, а малеча з радістю випробовувала піч на міцність, ніжившись на ній.