Озвучимо книжки для незрячих

Кожен із нас має улюблену книгу. Цікава історія персонажів, неочікувані повороти оповіді відтворюються в уяві, й читач наче перебуває в іншому, книжковому, світі. Та є люди нездатні пережити подібні емоції. Незрячі. Задля них й стартувала всеукраїнська волонтерська акція «Озвучимо книжки для незрячих».

Познайомили з нею бориспільців на «круглому столі», що відбувся 23 листопада в центральній міській бібліотеці. П'ятниця, в яку хтось міг попити чаю з сім'єю, піти на прогулянку з друзями абощо, зібрала чимало слухачів. Всі вони виявили бажання долучитися до акції.

Про Героїв з вуст школярів

Підйом о п’ятій ранку, штовханина в метро,  невідомі дороги, смикання людей «А підкажіть-но нам…», неввічливі працівники підземки, у яких квитки не так просто попросити, кілька годин-прослуховувань дослідницької роботи колег з   усієї Київської області, привітання Героїв, – все це нам подарувала Біла Церква.

Цього разу ми – журналісти-краєзнавці – вирушили на обласну краєзнавчу конференцію. Тема – дуже важлива: «Герої серед нас: сучасні захисники України". Захід присвячується до Дня Гідності та Свободи.

Відкриваючи світ талановитих дітлахів

Бориспільський музей, незважаючи на ремонт, відкритий завжди й для всіх. Тому ми, журналісти-краєзнавці, відвідали неймовірно яскраву виставку «Відкриваючи світ», яку представила арт-студія «RedCat».

Як тільки ми переступили поріг музею, у вічі впало багато-багато фарб. На стінах –сотні картин (це ми так думали), насправді ж їх було близько 70, якщо математика нас не підвела.

Як воно, бути мером: що відчули журналісти у кріслі очільника міста?

Пульт для голосування, прямий ефір в «Youtube», участь у прийнятті рішень, зустріч з депутатами наживо, можливість побути міським головою – все це відчули на собі вихованці Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, побувавши на екскурсії в Бориспільській міській раді.

Зайшовши до вишиванкової будівлі (яку містяни називають «білим домом» або ж «мерією»), перше, на що ми звернули увагу – величезні прапори: України та Борисполя. Між ними – славені: країни та міста. Знаково, що вони «зустрічають» містян на вході – це таке собі нагадування, що саме в Борисполі народився і творив Павло Чубинський, портрет якого прикрашає фасад міськради.

Центр туризму вітає гостей. Іноземних. Талановитих.

А вам коли небуть доводилось спілкуватися із акробатом-іноземцем? Ось нам із журналістами-краєзнавцями так! Наш співрозмовник Алекс – із Іспанії (Коста-Рика). До України приїхав, щоб покращити свої навички циркового мистецтва. Та коли переконався, що вчитися нічому (має майстерний рівень акробатичного мистецтва), вирішив «проскакати» по деяким містам, зробивши тур нашою батьківщиною. Бориспіль – одне з міст, які вирішив відвідати.

Зустріти його в Світлиці Центру туризму було очевидно, оскільки всі туристи, які приїжджають до Борисполя, мають відвідати це місце. І Алекс – не виняток. Запросила його сюди подруга, художниця, член ГО «Спілка митців Борисполя» Катерина Поляруш. Вона ж стала перекладачем нашої розмови. Напевне ви зараз думаєте, що ми з ним сиділи і нас не міг ніхто перебити за цікавою дискусією? І зовсім ні, навіть навпаки. Ось ви знаєте те саме відчуття, коли вас щось запитали, але ви прослухали що саме, а перепитати якось незручно і з відповідей залишається лиш "добре"? Ні-ні, англійською ми володіємо: звісно ж, не на такому високому рівні, як Катерина, та цих знань цілком вистачало, аби розуміти гостя і спілкуватися з ним. Однак ми зніяковіли – не кожного ж дня в аудиторію, яку часто відвідуємо, іноземці навідуються. Зібравшись з думками, познайомились і почали ставити питання.

Покрова в Центрі туризму: із смаколиками на столі та кулінарними секретами

Гарбузова каша, пиріг, мед та багато солодощів. Ні, це не фуршет! Це свято Покрови у Центрі Туризму. Діти та дорослі зібралися в Світлиці ЦТ, щоб відсвяткувати його і про традиції глибше дізнатися.

Ми мали змогу скуштувати дуже смачний карпатський чай з листків і ягід чорниці, ожини, суниці, хвої, м’яти, материнки, конюшини, лимону – тож, розумієте, був дуже насиченим і вітамінним. Керівник гуртка «Народознавство» Наталія Миколаївна Волошина постаралася, щоб приготувати його та інші смаколики (про які писала в першому реченні) для нас. Допомагали в організації заходу їй колеги – Олена Кравчун та Євген Нестеренко.  

"В ефірі" – фотовиставка Ольги Кацан

Напередодні Дня міста в державному історичному музеї пройшло відкриття персональної фотовиставки Ольги Кацан. На ній представлено сорок п’ять фотографій з колекції нашого керівника.

«Відбирала фото не я, а працівники музею, – чесно зізналася Ольга. – Це був погляд збоку, адже мені важко зосередитися на емоційній складовій, коли переглядаю фото, більше звертаю увагу на техніку. І дуже критикую себе».

Анастасія Сахно – стипендіат міськради

Вітаємо Анастасію Сахно з присудженням стипендії Бориспільської міської ради за перемогу в Міжнародному фестивалі конкурсі дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових силах». Настя посіла ІІІ місце у номінації «Літературний твір».  Нагороду їй принесла авторська повість «Масштаб кохання – Космос».

Як відомо, стипендію міськради присуджують переможцям, призерам інтелектуальних, творчих та спортивних конкурсів (змагань) Всеукраїнського та Міжнародного рівнів. Відповідно до Положення, стипендія виплачується з 1 вересня по 31 травня на особистий картковий рахунок стипендіата щомісяця у розмірі, встановленому комісією з її присудження. 

На фініші навчального року

День журналіста України, який щорічно відзначають 6 червня, відтепер вважають своїм професійним святом і вихованці гуртка «Літературне краєзнавство», що діє при міському Центрі туризму.

З нагоди свята, яке стало дебютним на ниві творчої «жниви» для гуртківців закладу, відбулася підсумкова зустріч літературних краєзнавців.

Творчий залік склали на «відмінно»

Вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» підбивали підсумки роботи за навчальний рік по-серйозному – склали творчий залік. 

Гуртківці презентували домашнє завдання – самостійно підготований випуск газети (на її виготовлення мали тиждень, розділившись на одному з попередніх занять по групам методом жеребкування). 

Наступний блок виявився для них спонтанним. Гуртківці у форматі квесту виконували різноманітні завдання на станціях «Інтелектуал», «Пряме включення», «Я – читач», «Журналістика: що це і з чим її їдять?», «Редактор», «Фотофакт», «Рекламний відділ», «Інтерв’ю», «Заголовок», «Лід», «Інформаційні жанри», «Бориспільщина літературна». 

Рекордний дебют бориспільських юнкорів на Міжнародній арені

18-20 травня в Київському Палаці дітей та юнацтва відбувся 16-ий Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах». Участь в ньому взяли 1500 учасників з Києва, 200 учасників із різних регіонів України та 6 країн-делегацій. 

Бориспіль представляли вихованці гуртка «Літературне краєзнавство», що діє при міському Центрі туризму і краєзнавства учнівської молоді (директор – Тетяна Рахуба).  

Загалом на конкурс надійшло близько 2700 робіт. Ці цифри нам озвучили безпосередньо на фестивалі. Для нас він виявився урожайним, адже ми завоювали аж сім нагород у різних номінаціях. Це найбільша кількість перемог за всі роки участі бориспільців на «Прес-весні», попри те, що захід був дебютом в справжньому полі роботи журналіста.

На занятті - гість

На подвір'ї Центру Туризму живе сміливий їжачок. Поки ми опановували тему заняття (а цього разу ми вирішили влаштувати його просто неба), він виліз з-поміж трави і впевнено зачалапав прямо до нас. Їжачок вразив своєю хоробрістю: він витримав усі наші «уті-путі», не згортаючись у клубочок, ще й фотосесію безкоштовну мав, щоправда на мобільний. А мій колега Андрій Сахно вирішив влаштувати розслідування і слідкував за тваринкою, шукаючи домівку їжачка. Розслідування Андрія ще не завершене. А от поява їжачка неабияк підняла нам настрій.

Олена Юр,

фото Ольги Кацан

Ми не забули...

8 травня – День пам'яті та примирення. Аби вшанувати наших героїв, літературні-краєзнавці на чолі з керівниками гуртків Центру туризму Ольгою Кацан і Наталією Волошиною власними руками створили карту України з маків.

Шляхами героїв

Уже вдруге в Борисполі відбувся велопробіг «Шляхами героїв». Організували його працівники міського Центру туризму і краєзнавства.

До участі запросили всіх охочих, тож велосипедистів назбиралося близько шістдесяти: гуртківці закладу, керівники гуртків, батьки школярів, члени Молодіжного парламенту на чолі з головою Юлією Шуткевич.

Евакуація? Знову!

Три дзвінка. Школярі вибігають з будівлі школи, прикривши ніс чи то одягом, чи то шматками тканини. Вчителі підганяють всіх. Чується різкий запах: здається, це газ. Радію, що не перцевий… Нарешті скінчилося. Тепер йдемо спокійним кроком. Так, це евакуація, але навчальна.

"Опудало" від школярів

Нещодавно в міському будинку культури відбувся показ вистави «Опудало». Актори – учні дитячої театр-студії «RAUS» (режисер – Вікторія Манолє) при БК.  Ставлення дітей до однолітків, проблем, що виникають, та й самого процесу навчання – ось що знайшло своє відображення у виставі.

Зазвичай в класі з’являється так званий лідер, за яким йдуть всі, до його думок, навіть якщо вони абсурдні, зазвичай прислухаються. Але ж не завжди ця людина має хорошу точку зору та наштовхує на щось позитивне. Так було і у виставі, коли «найкрутіший» школяр, знехтувавши авторитетом учителя, підмовив однокласників піти в кіно. Як часто трапляється в житті, є й той,  хто проти такої затії. Один хлопець вирішив розповісти про це вчителю, але організатор походу залишився в класі й дізнався, хто є «зрадником». Здогадуєтеся, що було далі?

Квітневий квітучий полон

Вже другий тиждень поспіль бориспільці радіють по-справжньому теплим вечорам. 

Весна покрила все місто зеленим килимом: соковита молода трава лоскоче ноги, а дерева вдягли різнобарвні віночки: білі, рожеві, персикові… 

"Євробачення" у "Перспективі"

Співочою та неймовірною захопливою видалася година шкільного «Євробачення-2018» в гімназії «Перспектива». 

У заході брали участь всього 8 конкурсантів, але навіть цього вистачило щоб відірватися на повну та на певний час забути про домашнє завдання. Кожен з конкурсантів презентував певну країну. Дарина Слуцька (6-А), Діана Костюк (6-А), Владислава Погребняк (6-А), Коля Спис (4-А), Одинак Валерія (6-В), Євгеній Медвідь (6-В), Марія Пружинська (8-А), Ольга Недождій (8-В). Саме Оля вразила мене найбільше своєю силою голосу і артистизму, який «підкупив» мене віддати голос за неї.

А у нас нова фотозона!

Завесніло – і територія Центру туризму вбралася по-новому. На майданчику, що напроти головного входу, з’явилися декоративна криниця, кошики з квітами та справжній віз. Як ми дізналися від директора закладу Тетяни Георгіївни Рахуби, територію впорядковують і для того, щоб самим милуватися, і для того, щоб гостей новою фотозоною дивувати: 26 квітня на території ЦТ відбудеться міський етап військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

"Рідна пісня" у музеї

Бориспільський державний історичний музей знову зустрічає у своїх стінах родину Гордієць. Цього разу пані Оксана (виставка національного одягу з її приватної колекції експонується в музеї із січня) завітала зі своїми колегами – тріо «Рідна пісня».

Запальних й голосисті співачки завойовували увагу гостей піснями, які збирали понад 27 років. На початку заходу лунали тужливі пісні,  серед них «Із-за гір, за гір…», «Туман, туман, туманами…», «Ой журавко…». А вже ближче до кінця зустрічі – веселі. Зала з радістю їх підхоплювала.

Також співачки залучали молоде покоління до демонстрації народних танців та ігор. Одна з них «Жила собі царівна» неабияк полюбилася присутнім.

Шкода, що глядачів на заході, а особливо школярів, було небагато.

Діана Костюк,

фото – Ярослав Костін

Весняно-великодня виставка

Бориспільський Центр туризму і краєзнавства учнівської молоді представив весняну виставку, створену гуртком народознавства (керівник Н. М. Волошина)  з нагоди Великодня. Експонується вона у фойє закладу. Писанки, ікебани, ляльки-мотанки, святкові віночки відображають атмосферу прийдешнього свята.

Керівник радить: ТОП-10 книг, від яких й за вуха не відірвеш

У Міжнародний день дитячої книги керівник гуртка «літературне разнавство» Ольга Кацан ділиться особистим ТОП-5 книг, від яких за вуха не відірвеш навіть найпрогресивнішого комп’ютерного генія.

5. Муні Вітчер «Ніна – дівчинка планети Шостого Місяця»

Ідеальний варіант для любителей фентезі й пригодницьких оповідок. Ніна, онука знаменитого алхіміка й мага Михайла Мезинського, після смерті дідуся отримує у спадщину магічну Книжку та справу всього життя покійного мага – порятунок планети Ксоракс, відомої ще як планета Шостого Місяця. Ніні разом із друзями доведеться боротися із могутнім Чорним магом – князем Карконом та його вірними чорними помічниками.

Як журналісти до Великодня готувалися...

Стрічки, намистинки, фетр і гарячий клей — сьогодні я з колегами-літературними краєзнавцями зазирнула до Світлиці, де проходив гурток «Хатинка народознавтсва», і побачила диво. З цих матеріалів народжувалися яскраві великодні віночки, які бавили своєю незвичайністю і позитивом. Тож на пропозицію Наталії Миколаївни Волошиної спробувати «змінити фах», відповіли згодою. Тим паче керівник нашого гуртка теж була за. 

Андрусяк і Чаклун в Борисполі

30 березня читачі Бориспільської міської дитячої бібліотеки поринути у світ дитинства, добрих казок, фантастичних оповідань, веселих і чудернацьких віршів. Ще б пак — на зустріч зі школярами ЗОШ № 6 та ЗОШ № 8 завітали відомі сучасні письменники Іван Андрусяк та Олег Чаклун.

У бібліотеці лунали поетичні голоси рідного краю

Протягом останніх майже двадцяти років 21-го березня увесь світ святкує День поезії.  Бориспільську Центральну бібліотеку свято не оминуло також. 28-го березня в її стінах відбувся літературний зорепад «Поетичні голоси рідного краю».

Оскільки «поезія – музика душі», захід почався мелодійно. Анастасія Гладка, випускниця музичної школи міста, заграла на фортепіано авторські композиції.

Увесь вечір знані поети Борисполя декламували вірші, долучився до поетичного марафону й театр слова «Україна моя», що діє при центральній бібліотеці. Його вихованці на чолі з керівником Оленою Шкребтієнко вдало отеатралізували твори наших земляків.

НЕможливе: обійшли суперників на 6 хвилин

17-18 березня Бориспіль приймав спортсменів Київщини на обласних змаганнях з пішохідного туризму у закритих приміщеннях. Змагання традиційні і проводяться щорічно, одна у Борисполі вони відбулися вперше. 16 команд-гостей змагалися у спортивному залі гімназії, де в минулому році з’явився і всі необхідні елементи для шліфування альпіністських навичок.

Ночували туристи у приміщенні ЦТ, а харчували в гімназії «Перспектива». В перший день змагань демонстрували навички на дистанції зв’язок, в другий — на командній дистанції.

Читали Кобзаря...

Шевченківські дні не оминули Центр туризму. 12 березня ми, літературні краєзнавці, присвятили вечір вшануванню пам’яті Кобзаря.

Весь вечір був наповнений поезією і натхненням. Декламатори – у вишиванках й квіткових віночках. З вуст керівника гуртка Ольги Сергіївни Кацан лунає розповідь про найцікавіші моменти життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка.

«Заспів» літературної мандрівки створила талановита другокласниця гімназії «Перспектива» Ліда Мельник, прочитавши вірш «Ми – шевченківці». Потому до літературної естафети долучилися ми. Читали те, що стало класикою: «Русалку», «Лілею», «Гоголю», «Думку» тощо.

"Спокійна" дорога до школи

Черговий ранок. Мої сонні очі ледь-ледь розплющуються і фокусуються на годиннику смартфона.

Коли телефон все таки опиняється в моїх руках, розумію, що не встигаю поснідати. Ох! Шкода! Бо ж матуся готує смачні млинці…

Швидко переодягаюся, вдягаю з криком відібрану в неньки куртку й вибігаю на вулицю. Кілька разів клацаю на кнопку, щоб двері під’їзду все-таки відчинилися й потрапляю у «сніжне царство».

Дорогою встигаю спіткнутися й розпластатися зірочкою на щойно замерзлій кризі.

Вже з надзвичайно сильним болем у правому стегні я добігаю до найближчої зупинки. Стою там близько десяти хвилин, допоки не починаю розуміти, що автобус усе-таки не приїде. Роздратована, вирішую піти до іншої зупинки, адже якщо я дочекаюсь наступної «вісімки» і поїду нею, то в школу сьогодні спізнюся. А перший урок — моя улюблена історія…

Творчий вечір Ольги Кацан

Надзвичайно поетичним видався вечір 23 лютого. Свою сьому збірку віршів представила керівник гуртка «Літературне краєзнавство» Ольга Кацан.

«Я писала вірші в школі, на уроках. Якщо  не знала, як зробити задачу з хімії,  просто римувала, і за це отримувала дванадцятки» — розповідає поетеса.

Ольга Сергіївна в оточенні гуртківців

Зі святом Весни!

Дорогі дівчата й працівниці Центру туризму!

В цей прекрасний час, коли сонце пестить промінням землю, я щиро вітаю вас зі святом весни.

Бажаю вам натхнення, щастя, радості, тепла. Щоб сонце посміхалось ніжно, і квітучим був кожен день життя, незалежно від пори року.

Нехай у вас, колеги-гуртківці, серце буде сповнене ідей. А викладачам ЦТ бажаю підкорювати якомога більше нових вершин, влаштувати сніданки на Евересті, якнайчастіше робити селфі на фоні величних гір. Ну а ми зробимо для  вас все, аби ви почувались щасливими, бо ви — унікальні на Землі.

Від нечисленної кількості 

джентельменів-вихованців гуртка

 "Літературне краєзнавство"

Андрій Сахно

Перерва десятикласниці

Чергова перерва. Здається, вже п’ята за сьогодні. Нудний урок нарешті закінчується. Щасливий, вже настільки рідний дзвінок розриває тихе шелестіння сторінок. Усі ми повільно складаємо речі в рюкзаки. Ліниво виходимо з класу. Дорогою я «кидаю» вчительці «До побачення» й спускаюся сходами. Декілька разів встигаю спіткнутися й ледь не падаю. По закону жанру, зараз мене має спіймати якийсь красень, але його немає.

На сходах зустрічаю Діану з подружками. З криками щастя кидаємося один одному на шиї: обійми річ приємна.

Прошу незнайомого хлопчика, з яким я вже декілька місяців вітаюсь, але так і не знаю, як його звуть, передати привіт «Малому».

Репортаж зі шкільної перерви: от що значить «тяжке шкільне життя»

Урок закінчується. Гучний тонкий дзвін лунає на всю школу. На коридорах сміх, розмови…

Серед страшної тісноти я ледве бачу свою подругу, яка кудись йде спереду, за кілька кроків від мене.

Проходячи повз їдальню, відчуваю лимонний запах чаю, випивши який, можливо, моментально зігрієшся.

Підніматись по сходинкам складно. Але «ступінчастий ворог» нарешті переможений. Вхожу до класу, немов людина, яка тільки що зробила щось героїчне і мужнє.

В класній кімнаті дуже просторо, але невимовно душно. Відкриваю вікно. Не розумію, чому ця ідея прийшла в голову тільки мені. Звертаю увагу на останню парту — свою «домівку».

Мого сусіда по парті немає. Де він? Адже зазвичай приходить раніше мене. Починаю хвилюватись. «Його забрали» — звучить «вирок».

У цей момент мій трьохкілограмовий «чортенятко»-рюкзак впав з плечей. Відчаю нема краю. Це означає тільки одне: наступні два уроки я буду нудьгувати. Добре, що інший гарний товариш підсів до мене. «Свята людина» — пролетіла думка.

Перерва закінчується, але вчителя досі немає.

«Цок-цок» — виспівують підбори по коридору. А я все сиджу і роздумую, чому мого завжди балакучого та веселого однокласника забрали зі школи.

Діана Костюк

Шанували "Свою. Рідну."

21 лютого представники всіх націй відзначають Міжнародний день рідної мови, який спрямований на підтримку культурного розмаїття, збереження та захисту мовного багатства світу.

В Україні це свято започаткували у 2002 році.

Гуртківці центру туризму відзначили День рідної мови літературними читаннями у центральній бібліотеці. Познайомилися з ЇЇ Величністю Поезією та збіркою "Своя. Рідна", в якій вміщені твори талановитої молоді Київщини — учасників однойменної акції, що відбулася у м. Ржищів у листопаді 2017-го. Приємно, що серед авторів збірки — і керівник гуртка «Літературне краєзнавство» Ольга Кацан. 

За інф. Центру туризму,

фото Олени Шкребтієнко 

Зимові свята пересвяткували і варениками посмакували

Триває останній місяць зими — лютий. Стрітення завершує цикл  зимових свят.

Це день, коли зима зустрічається з весною, а люди проводжають найхолоднішу пору року, готуючи млинці та вареники.

У Світлиці  Центру туризму я і мої колеги, літературні краєзнавці, куштували вареники, які приготувала Наталія Миколаївна Волошина зі своїми гуртківцями-народознавцями. А вони були на будь-який смак: з картоплею, сиром, чорницею...

«Оберіг, червоним кольором вишитий»

У часи пожвавленого соціального життя рідко вистачає часу на те, без чого раніше не уявлялося існування «храму жіноцтва»: рукоділля, ткацтво, вишивка.

Анастасія Михайлівна Кулинич почала захоплюватися останнім з переліченого близько двадцяти років тому, коли вийшла на пенсію. У жінки  нарешті з’явився час на улюблену справу.

За роки клопіткої праці над голкою і полотном майстриня вишила понад двісті виробів! А це і картини, і рушники, і серветки, і сорочки... Анастасія Михайлівна наголошує: у кожного її онука та правнука є власна сорочка, вишита рідною людиною.

Майстриня народилася 1 січня 1938 року на Вінниччині. Вона була другою дитиною у великій сім’ї. Мистецтво вишивки перейняла від мами.

Найсолодший день в Світлиці

У Світлиці пройшов медовий, згущено-молочний, малиновий майстер-клас, з якого кожен присутній прийшов додому ситим. Повідати секрети виготовлення смаколиків до Центру туризму завітали переважно діти 4-6 класів навчальних закладів міста.

Апетитний захід провела Наталія Миколаївна Волошина, керівник гуртка «Народознавство». До «серця» кухні пані Наталії приєдналася наша колега Марічка Лисенко. Удвох вони навчали всіх охочих випікати млинці. Наймолодшими кухарами виявилися вихованці дитсадків.

Щоби ласувати млинцями було ще смачніше, для гостей облаштували окремий стіл з різноманіттям начинок — мед, сметана, згущене молоко, сир, варення на будь-який смак. Розважались діти кулінарними загадками й віршами від господині вечора Наталії Миколаївни.

Захід вкотре довів: українська кухня — унікальна, а Світлиця — не просто родзинка Центру туризму, а й «найсмачніше» місце в позашкіллі Борисполя.

Діана Костюк 

Як у Центрі туризму млинці пекли

У Світлиці Центру туризму до свята Масниці (Колодія) майстриня Наталія Волошина навчала дівчаток та юних леді випікати млинці.

Пані Наталія одягла на майстер-клас український національний одяг. В той час, як вона готувала до кулінарних шедеврів перше «тісто», діти залюбки відгадували її загадки про «сонця на пательні».

Потому Наталія Миколаївна по черзі викликала до «кухні» дівчат від 4 до 15 років. Кожна мала змогу виготовити  2-3, або й рекордні 7 млинців. Автор цих рядків напекла близько 5 млинців, один з них мав форму ялиночки.

Вшановуючи пам'ять земляка...

Бориспільщина відсвяткувала 179-ту річницю від дня народження Павла Платоновича Чубинського.

Для мене це особливий день, адже я з моїми родичами живу на тій землі, де раніше стояв будинок поета.

Чубинський зробив великий внесок в українську історію написавши слова гімну «Ще не вмерли України..».

Відомий етнограф, фольклорист був працьовитою і праведною людиною, про що свідчать його слова: «Я в світі щиро працював, я сіяв те, що Бог послав».

Кожного року 27 січня небайдужі містяни приходять покласти квіти на меморіальну дошку, до погруддя в центрі й до могили, що на Книшовому меморіально-парковому комплексі, аби вшанувати пам'ять нашого земляка. В Борисполі його ім’ям названі  ліцей «Дизайн-освіта», вулиця й премія, яку щорічно отримує кращий з кращих випускників міста.   

Олена Юр 

Доторкнулися до витоків

Вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» відвідали виставку українського народного одягу кінця 19-го — середини 20-го століття  в Бориспільському державному історичному музеї. На ній представлено одяг з приватної колекції мистецтвознавця Оксани Гордієць.

На виставці можна побачити костюми з Київської, Черкаської, Полтавської, Чернігівської областей, а також буковинський та тернопільський строї. Найбільше мені сподобались костюми з Київщини та Буковини, вони вражали своїм розмаїттям вишивки та неймовірною красою.

Тримайся міцніше!

Закінчився перший навчальний тиждень після зимових канікул. Разом зі своєю сестрою, я, як то кажуть, відірвався на повну! Здавалось, що вся бориспільська дітвора прийшла покататись з гірок кар'єру, що напроти Будинку культури.

Автор цих рядків з сестрою Анастасією

У Центрі туризму водили Козу

Як традиційно святкували Щедрий вечір у Борисполі, показали вихованці гуртків міського Центру туризму і краєзнавства.

"Де Коза ходить, там жито родить..."

  У Світлиці водили козу, співали щедрівки і смакували кутю. Варто відзначити, що сам захід був автентичним.

Колядка для ко́пів

Різдво під звуки сирен у Борисполі відбулося вперше. На центральній площі міста — натовп малечі й поліцейські у костюмах казкових героїв. 

Країна Див у Борисполі

Вхід до фойє міського Будинку культури — у вигляді кролячої нори, проходячи через яку підхоплюєш на дивовижні ноти настроїв та емоцій. Арка з карт, годинник, стрілки якого назавжди зупинилися, королівський трон і, звичайно, новорічна ялинка з колодою карт замість іграшок. Поруч майже справжнє багаття. Ще й порогу глядацької зали, де пануватиме казка, не переступили, а вже відчули всі барви новорічної чудасії. 

Гуртківці ЦТ смакують чаєм, що не гірший напою Країни Див

На квитках назва спектаклю — «Аліса в Країні Див». Це дитячий роман-казка, написаний Льюїсом Керролом у добу Вікторіанської епохи —  добу, коли у Великій Британії розквітали всі види мистецтв.

Вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» із радістю завітали на гостини до театр-студії «RAUS», аби поглянути на виставу, про яку в Борисполі тільки й чути!

Сцена з вистави

Новий рік по-бориспільськи

У бориспільському Центрі туризму і краєзнавства відбулося новорічне свято під керівництвом Олени Кравчун. Керівник гуртка народознавства намагалася якомога детальніше відтворити традиції та побут тогочасних українців.

Цілий вечір в Світлиці панувала атмосфера світла й добробуту, тож кожен зміг насолодитися цими щасливими почуттями.

Учасники заходу інсценізували уривок з бориспільської казки «Дідова дочка і бабина дочка». В ній йдеться про примхи мачухи, через що дівчину-трудягу батько змушений був відвести до лісу й покинути напризволяще. У покинутій хаті мешкала Мишка, яка попросила галушку в головної героїні, отримавши яку на знак вдячності застерегла її не танцювати з Марою і Кобилячою головою.

Світло Світлани

Якось маленька дівчинка років шести написала віршик про кремлівські зірки й ковбасу. Побачивши його, мама здивувалася: «Донечко, я не хочу тобі все життя передачки в тюрму носити. Пиши про квіточки!».

Хто ж знав, що через декілька років про ці рядки згадуватимуть з посмішкою, а наступні поезії заворожуватимуть й тих, хто байдужий до літератури. Адже сьогодні Світлану Дідух-Романенко знає чи не кожен, хто цікавиться сучасним літературним процесом. А родом вона з Борисполя. Чим пишаються наші земляки.

Нещодавно в Будинку дитячої творчості «Дивоцвіт» відбувся творчий вечір Світлани, на який могли завітатии всі охочі. На цій зустрічі поетеса спілкувалася зі своїми читачами, декламувала вірші з останньої збірки «Світла і тіні», відповідала на питання гостей.