Світло Світлани

Якось маленька дівчинка років шести написала віршик про кремлівські зірки й ковбасу. Побачивши його, мама здивувалася: «Донечко, я не хочу тобі все життя передачки в тюрму носити. Пиши про квіточки!».

Хто ж знав, що через декілька років про ці рядки згадуватимуть з посмішкою, а наступні поезії заворожуватимуть й тих, хто байдужий до літератури. Адже сьогодні Світлану Дідух-Романенко знає чи не кожен, хто цікавиться сучасним літературним процесом. А родом вона з Борисполя. Чим пишаються наші земляки.

Нещодавно в Будинку дитячої творчості «Дивоцвіт» відбувся творчий вечір Світлани, на який могли завітатии всі охочі. На цій зустрічі поетеса спілкувалася зі своїми читачами, декламувала вірші з останньої збірки «Світла і тіні», відповідала на питання гостей.

Зазвичай з-під пера жінки народжується любовна лірика. Та Світлана сказала, що має бажання писати твори для дітей, хоча вже має досвід у завороженні словом маленьких читачів. У минулому році її дитячий вірш «кіт, що любив океани» переміг в Міжнародному конкурсі «Коронація слова».

Поетеса розповіла, що важко знову згадувати  минуле , переживати емоції під час написання віршів. А ще Світлана дала пораду гостям: «Будьте чесними з самими собою і робіть те, що підказує серце».

Вихованці БДЮТ зробили сюрприз Світлані, продекламувавши вірші поетеси напам'ять.

Олена Юр, 

фото вихованців гуртка "Світанок" при БДЮТ