Яскраві емоції, маса
переживань, виснажливі репетиції і сам виступ – все це довелося пережити «журналістам-краєзнавцям»
центру туризму 13 лютого. Так-так, 13-го – добре, що хоч у середу, а не в
п'ятницю! Захід присвячений 180-й річниці від дня народження Павла Чубинського
пройшов у форматі круглого столу.
Об 11.30 зібралися в Центрі
туризму. Допомагали керівнику оформляти фотовиставку. І тут виникли певні
складнощі: один наполегливо радить почепити фотографію так, інший – так. «Давай,
двигай ту фотографію он туди!» «Ні, я хочу сюди!». А бідна фотографія вирішила
залишитися на місці...
Все ж таки ми швидко виявили,
в кого з нас кращий дизайнерський смак. Їм і довірили доводити разом з Ольгою
Сергіївною справу до крапки. Самі ж почали перевдягатися. Одяг завбачливо
принесли до конференц-зали за добу до часу «ікс».
Все про, що ми мріяли,
чекаючи репетицію – «Їжа...» Із солодких мрій про шматок чого-небудь в роті
мене витягнув різкий вигук гуртківки Альони: «Вже 13:20, бігом всі стали на
генеральний прогін!»
Аж раптом в руках Андрія
з'явились крекери, безмежна радість переповнювала наші серця, руки потягнулися
до печива і через хвилину воно вже зникло. Ой, щось мене не туди занесло...
Прорепетирували, ф-ф-у-у-у-х...
Все зроблено. Доучуємо тексти, робимо зачіски, споглядаємо фотовиставку. І
думаємо, як би нам не забути порад керівника.
Стоїмо на коридорі,
намагаємось хоч якось відволіктись від переживань, вп'ятьох граємо в «тихенькі
ладушки», заспокоюємо один одного (шкода, що попередні виступаючі махнули рукою
на регламент і витратили на промови більше запланованих десяти хвилин, тож
утримувати переживання в собі нам довелося довше).
А ось і підійшла черга
демонструвати першу казку «Дідова дочка і Бабина дочка». Серце калатає, на
секунду забуваються всі вивчені слова. Звісно ж, потім все згадали, хоча кілька
разів і «протупили». Та дороги назад вже немає...
Поки Настя, Андрій та Єгор
інсценізують «Двох братів», кричимо в коридорі «Ми це зробили!» (і це в той час,
як в залі – за два метри від нас – продовжується захід). Нагадаю, нам потрібно
було показати ще казку.
Готуємо грим для «Рукавички»:
носики, вусики і все в такому дусі. Такі симпатичні всі. Глядачам сподобались –
впевнені (це було видно з їх поглядів). Тут знову кілька разів відійшли від
запланованого – нічого: ніхто ж не знає сценарію, крім нас (і Ольги Сергіївни,
звісно ж).
Лисиця з особливим шармом,
жаба – майже справжня (повірте!), мишка-хупишка, пан-кабан, заєць, що
картавить, вовк-піп, дідова і бабина дочки, Мара-і-Кобиляча-Голова, Бог – всі
змогли, всі зробили, але й поімпровізували незаплановано. Тому нагадаю: ми – журналісти, а не актори!
Після виступу послухали, як
Ольга Сергшіївна презентує фотовиставку, швиденько сфотографувалися і помчали
до Світлиці. А там: качанна каша, млинці, варенички, узвар – смакота! Все за
старовинними традиційними рецептами. Бориспільськими, до того ж. Цими
кулінарними витворами успішно заїли стрес, за що подяка Наталі Миколаївні
Волошиній, керівниці гуртка «Народознавство».
Дар’я ГОНЧАРУК,
фото Вікторії Білецької
Немає коментарів:
Дописати коментар